Найприємніше в цьому короткому епілозі — відчуття, ніби двері у світ Lost раптом знову прочинилися, але вже без великого галасу, майже камерно. «Загублені: Новий лідер» 2010 року бере не масштабом, а інтонацією: Бен Лайнус у виконанні Майкла Емерсона знову заходить туди, де колись працювала Dharma Initiative, і звичайна на вигляд зустріч поступово перетворюється на розмову, якої серіалу давно бракувало. Тут багато того, за що любили «Загублених»: дивна буденність, сухий гумор, напівзабуті деталі й персонажі, які одним поглядом повертають у знайому міфологію. Поруч із Емерсоном з’являються Хорхе Гарсія, Рей Портер, Тед Руні та Франсуа Чау, і навіть за короткий хронометраж стрічка встигає дати кілька акуратних відповідей, не руйнуючи загадковості. Це не окрема історія для випадкового перегляду, а радше бонус для тих, хто пам’ятає, як працювала логіка цього всесвіту. Режисер Paul A. Edwards знімає все без поспіху, з легкою іронією та присмаком ностальгії. Настрій тут саме такий: тихе післяслово, трохи кумедне, трохи дивне й дуже впізнаване.