Найцікавіше тут — не золото, а те, як троє людей крок за кроком міряються хитрістю, терпінням і жадібністю, ніби кожна пауза важить не менше за постріл. «Хороший, поганий, злий» Серджо Леоне давно став еталоном вестерну, але й сьогодні працює без знижок на вік. Клінт Іствуд грає мовчазного стрільця з кам’яним обличчям, Елай Воллак додає історії нерву й іронії, а Лі Ван Кліф приносить ту саму холодну небезпеку, від якої стає незатишно ще до першої сутички. На тлі громадянської війни в США ця гонитва за скарбом у далекому цвинтарі виглядає майже як чорна пригода про людей, які давно перестали вірити в благородство, але все ще чудово розуміють ціну золота. Леоне розтягує сцени рівно настільки, щоб погляд, жест чи мовчання починали говорити голосніше за слова. Це кіно з пилом на чоботях, сухим гумором і напругою, що народжується з очікування. Після нього лишається гіркуватий, азартний настрій великої гри без правил.
