Найсмішніше й найгіркіше в «Бронзі» те, як одна стара медаль може зіпсувати людині характер сильніше, ніж будь-яка поразка. Героїня Мелісси Рауш — колишня бронзова призерка зі спортивної гімнастики, яка давно застрягла у власній мікрославі: її впізнають у рідному містечку, але за цим блиском давно назбиралося роздратування, образи й відверто токсична впертість. Саме з цього виростає вся енергія фільму Браяна Баклі — колюча, незручна, місцями дуже зла, але жива.
Тут спорт не прикраса, а спосіб показати, як боляче відпускати минуле. Поруч із грубим гумором і різкими репліками є цілком відчутна драма про людину, яка боїться, що її найкращий момент уже давно позаду. У кадрі добре працюють Gary Cole, Haley Lu Richardson, Thomas Middleditch і Sebastian Stan, але саме Рауш задає тон: її героїня може дратувати, смішити й викликати співчуття буквально в одній сцені. IMDb 6.1 тут виглядає чесно: стрічка не намагається всім догодити й через це запам’ятовується. Настрій у неї їдкий, розкутий і трохи божевільний.