Найсмішніше в «Жадібності» те, як пристойні усмішки тут щомиті злітають з облич, щойно на горизонті з’являються гроші. Джонатан Лінн будує комедію не на витончених реверансах, а на сімейній війні, де кожен родич багатого дядечка Джо вже подумки ділить спадок і водночас намагається виглядати люблячим та незамінним. Через це майже кожна сцена працює як маленька дуель — з підлесливістю, образами і дрібними підставами.
Майкл Дж. Фокс чудово вписується в цей хаос: його герой опиняється серед людей, у яких жадібність давно стала сімейною традицією. Поруч — Кирк Дуглас, який явно отримує задоволення від ролі старого багатія, що чудово бачить справжню ціну родинної ніжності. У кадрі також з’являються Ненсі Тревіс, Олівія д’Або та Філ Гартман, і саме ансамбль робить фільм таким живим.
«Greedy» 1994 року не намагається бути делікатним: тут гумор колючий, ситуації навмисно незручні, а людська дріб’язковість показана без прикрас. У підсумку виходить легка, трохи їдка комедія з настроєм веселого сімейного безладу.