Найцікавіше в «Теплиці» те, як вона маскує розпач під спокійний, майже буденний тон псевдодокументалки. І саме через це короткий метр Іоакіма Мілонаса б’є точніше, ніж гучні драматичні жести. Стрічку зняли на Кіпрі у 2013 році — буквально напередодні банківського обвалу, що вдарив по країні, тож у кадрі відчувається не вигадана тривога, а нерв часу, який ще не встиг охолонути. Тут немає зайвих прикрас: лише людина, система, що сиплеться на очах, і відчай, який поступово стає звичним станом. Marios Ioannou тримає цю історію на собі дуже точно — без надриву, зате з тим внутрішнім виснаженням, яке не потрібно пояснювати словами. «Теплиця» працює як коротка, але дошкульна замальовка про економічну кризу і те, як великі рішення зверху ламають повсякденне життя внизу. Після перегляду лишається гіркуватий, тривожний настрій і відчуття крихкості всього звичного.