Найсильніше тут вражає не лише сама трагедія, а й тиша навколо неї: книжку, яка мала вийти в Москві у жовтні 1947 року, фактично прибрали з історії. «Чорна книга» Бориса Мафцира повертає цю зниклу пам’ять через свідчення та тексти про вбивство 2 мільйонів 700 тисяч євреїв на окупованих нацистами територіях Радянського Союзу. Це документальне кіно працює не на ефект, а на уважне вслухання в те, що колись намагалися не дати вимовити вголос. Сам задум фільму вже болючий: йдеться не тільки про злочин, а й про те, як навіть після війни правду можна було відкласти в шухляду. Стрічка 2019 року з Ізраїлю, яка має високий рейтинг IMDb 8.8, дивиться як розмова з архівом, де кожен фрагмент звучить важче за будь-які гучні інтонації. Тут немає зайвих прикрас — лише факти, пам’ять і відчуття історичної втрати, яке поступово наростає. Після перегляду залишається важкий, зосереджений настрій і довге післясмакування почутого.
