Найцікавіше в «Дедвуді» те, як святковий день поступово обростає старими образами, невиговореними боргами й дуже особистою ворожнечею. Події розгортаються 1889 року, коли мешканці містечка збираються відзначити входження Дакоти до складу штатів, але за зовнішньою урочистістю швидко проступає знайомий нерв цього світу. Ал Свіренген у виконанні Ієна Макшейна знову говорить так, ніби кожна репліка може стати ударом, а Сет Буллок, якого грає Тімоті Оліфант, відповідає йому своєю жорсткою прямотою. Між ними — Джордж Герст, сенатор, чия присутність одразу псує повітря в кадрі. Daniel Minahan знімає цю історію без зайвого блиску: пил, дерево, брудні вулиці, важкі паузи й люди, які давно знають ціну словам. Тут є вестерн, але не парадний, а втомлений і колючий; є драма, побудована на пам’яті, владі та рахунках, які не зникають із роками. Поруч із головними фігурами добре працюють Molly Parker, Paula Malcomson і W. Earl Brown. У підсумку стрічка залишає густий, гіркуватий настрій — ніби вечір у місті, де минуле ніколи не йде остаточно.