Найстрашніше тут навіть не зникле тіло, а відчуття, що хтось на кілька кроків попереду всіх. «Тіло» Оріола Пауло починається як холодна загадка в морзі, але дуже швидко перетворюється на нервову гру з підозрами, брехнею і прихованими мотивами. Детектив у виконанні Jose Coronado не просто шукає відповідь — він ніби розбирає по шматках чужі алібі, погляди, паузи в розмовах. Поруч із ним герой Hugo Silva, вдівець з очевидно не таким уже простим минулим, і що далі, то менше тут певності в будь-кому.
Belén Rueda навіть через відсутність у кадрі довго не зникає з фільму: її персонаж задає тон усій історії. Aura Garrido додає цій конструкції ще більше хиткої рівноваги. Іспанське кіно вміє працювати з напругою без зайвого шуму, і «Тіло» саме з таких стрічок: камерне, темне, з точними поворотами й відчуттям, ніби підлога повільно йде з-під ніг. Це кримінальна драма й детектив, де кожна деталь може виявитися пасткою. Після перегляду залишається тривожний, майже лихоманковий настрій.