Найцікавіше тут не сам космос, а момент, коли людина перестає довіряти власній свідомості. У «Космос між нами» Ніка Вайта перший самостійний політ астронавтки Кейт швидко перетворюється на випробування, де кожен звук може бути або технічною несправністю, або чимось значно страшнішим. І саме ця невизначеність працює найсильніше.
Фільм короткий, але не поспішає: він уважно вслухається в тишу, в голоси із центру управління, у дрібні зміни в поведінці героїні. Через це напруга народжується не з ефектів, а з відчуття ізоляції та крихкості психіки, коли між Кейт і людьми на Землі лишається тільки зв’язок, якому теж не завжди легко вірити. Stephanie Bergeron грає так, що тривога відчувається майже фізично, а присутність команди місії лише підсилює сумнів: що саме відбувається насправді?
Це камерна науково-фантастична короткометражка з дуже людським нервом. Вона залишає по собі холодний, тривожний настрій і тихе післясмакове запитання: де проходить межа між небезпекою зовні та хаосом усередині.
