Найцікавіше тут не сама гра в карти, а зухвалість людини, яка сідає за стіл із Дияволом так, ніби це звичайна партія на удачу. «Білоквітка - дочка Диявола» — фентезі 1988 року режисера Jesús García de Dueñas, зняте у співпраці Іспанії, Чехословаччини, Західної Німеччини та Франції, і в цій міжнародній суміші відчувається особливий смак старого європейського кіно. Мартін, пристрасний гравець, настільки вірить у власний хист, що приймає виклик потойбічного суперника. Але коли правила змінюються і гра переходить на чужу територію, історія набирає зовсім іншого відтінку.
У кадрі є щось казково-тривожне: не яскрава пригодницька легкість, а темна притча з присмаком легенди. Héctor Alterio, Emma Suárez, Thomas Heinze, Karin Baal і Francisco Casares додають стрічці живої фактури, без театральної надмірності. Це кіно працює не поспіхом, а настроєм — через ризик, спокусу і відчуття, що за кожну перемогу доведеться платити. Після перегляду лишається химерний, трохи похмурий настрій старої європейської казки.