Найнеприємніше в «Будинку 32» не привиди й не раптові звуки, а відчуття, що саме житло поволі витісняє людей із їхнього ж життя. Albert Pintó будує страх не на крику, а на побуті: нова квартира в Мадриді мала стати початком кращого майбутнього для родини, але кожна кімната тут ніби чинить опір чужій присутності. Через це детективна лінія працює особливо добре — хочеться не просто дочекатися чергової моторошної сцени, а зрозуміти, що саме приховано в стінах цього дому.
У кадрі багато тісноти, темних кутів і тривожної тиші, яка звучить гучніше за будь-який гуркіт. Begoña Vargas, Iván Marcos і Bea Segura грають без зайвого пафосу, тому сімейна напруга відчувається майже фізично. «Malasaña 32» не намагається здаватися більшим, ніж є: це камерний і доволі приземлений іспансько-французький горор із присмаком міської легенди. IMDb 5.6 тут не заважає — стрічка бере не масштабом, а липким відчуттям чужої присутності. Після перегляду лишається настрій холодної тривоги й домашнього затишку, який раптом перестав бути безпечним.