Найцікавіше в «Мій шедевр» — не сама подорож у часі, а буденність, з якої вона виростає. Уявіть: звичайний гараж, стара коробка, і раптом побутова дрібниця відкриває хід аж у чотирнадцяте століття. Саме на цьому контрасті короткометражка Andrew Adamson і працює найкраще. Вона не розмахує масштабом, а грає ідеєю — що буде, коли фантастичне ввірветься в життя без попередження і без інструкції.
Dave, якого грає Larry Glenn, реагує на дивну знахідку по-людськи: спершу з недовірою, потім із цікавістю, а далі вже з тим самим азартом, який і рухає історію вперед. Поруч — Riley Van Vorhis, і вдвох вони створюють відчуття камерної, майже театральної гри, де важливі не ефекти, а реакції, паузи, інтонації. Для короткого формату тут напрочуд багато простору для уяви.
«My Masterpiece» 2019 року — це наукова фантастика без зайвого шуму: компактна, дотепна, з легкою іронією та приємним присмаком часової загадки. Після перегляду лишається настрій тихого здивування й гри з неможливим.
