Найцікавіше в «Мрії Енні» — не сама подорож, а впертість жінки, яка не готова відкладати важливе «на потім», навіть коли всі навколо живуть у режимі постійної зайнятості. У цій камерній американській драмі 2005 року Michael Switzer будує історію на простому, але болючому конфлікті: між родинною близькістю та життям, де робота давно диктує правила. Син Енні, Річард, очолює девелоперську компанію на Східному узбережжі й буквально намагається втиснути в добу все одразу, через що ані матері, ані доньці Еллі дістається не так багато його часу, як хотілося б. А Енні має власний намір — поїхати в місце, яке для неї щось означає.
Betty White грає без натиску, дуже точно: з м’яким гумором, гідністю і тією внутрішньою впевненістю, яка не потребує гучних слів. Поруч із нею Richard Thomas і Amy Davidson додають історії живого родинного ритму, де любов не скасовує образ і втоми. Це кіно без різких поворотів, зате з уважністю до дрібних жестів, пауз і невисловленого. Після перегляду лишається тихий, теплий настрій і відчуття важливості простих речей.