У світі «Ґаттаки» майбутнє виглядає не як холодна фантастика з вибухами, а як майже стерильна система відбору, де людську долю вирішує кілька крапель крові. Саме ця моторошна буденність тут працює найсильніше. Фільм Ендрю Ніккола, знятий у 1997 році, ставить просте й болюче питання: що важить більше — природні дані чи впертість і мрія, за яку чіпляєшся всупереч усьому. Вінсент, якого грає Ітан Гоук, живе в суспільстві, де його від самого народження записали в «непридатні», але знаходить спосіб наблизитися до космічної програми Gattaca Aerospace Corporation. Та за тиждень до польоту все ламає вбивство, і напруга стає не гучною, а майже задушливо тихою. Поруч — стримана Ума Турман і особливо сильний Джуд Лоу, чия роль додає історії гіркоти й людської вразливості. «Ґаттака» працює і як драма про ціну амбіцій, і як трилер про контроль, і як наукова фантастика без зайвого блиску. Після перегляду лишається холодний, зосереджений настрій і дивне відчуття крихкої надії.