Найцікавіше тут не саме виживання, а те, як самотність повільно змінює людину. «Робінзон Крузо» 1997 року дивиться не як казкова пригода про безлюдний острів, а як стримана драма про впертість, страх і звичку говорити із тишею. Історія починається у 1703-му: Робінзон змушений залишити Шотландію на рік, але морська подорож обривається штормом, після якого він опиняється єдиним, хто вижив. Далі фільм уважно стежить не лише за побутом на острові, а й за внутрішнім станом героя.
Пірс Броснан грає без зайвого пафосу — в його Робінзоні є і втома, і гордість, і майже дитяче небажання здаватися. Поруч із ним важливу присутність має Вільям Такаку, а також Поллі Вокер, Ієн Гарт і Джеймс Фрейн. Стрічка рухається спокійно, дає відчути простір, море, час і крихкість людини перед природою. Тут менше романтизації пригод, зате більше живого відчуття ізоляції. Настрій у фільму тихий, трохи суворий і задумливий.