Найстрашніше в «Кривій лінії» — не падіння, а сама поверхня, на якій неможливо почуватися впевнено навіть секунду. У Тіма Іґана майже весь фільм тримається на одному образі: дівчина зависла високо над безоднею і буквально відвойовує в простору кілька сантиметрів. І цього вистачає, щоб короткометражка працювала на повну. Тут майже немає зайвого — лише тіло, слизька дуга, висота і паніка, яка наростає з кожним рухом. Laura Jane Turner фактично сама несе всю стрічку, і робить це без гучних ефектів: через подих, напруження в руках, дрібні зміни в погляді. Австралійський «Curve» 2016 року не намагається пояснити більше, ніж потрібно, і саме ця невизначеність додає тривоги. Жах тут народжується не з монстрів чи крові, а з відчуття повної крихкості людини перед порожнечею. За кілька хвилин фільм встигає вдарити сильніше, ніж деякі повнометражні трилери. Після нього лишається холодний, липкий настрій і дивне відчуття нестійкості під ногами.