Найцікавіше в «Ароматі Івонни» — не сам замок і не його мешканці, а відчуття присутності жінки, якої вже немає. Сер Ремі живе серед спогадів про Матильду й уперто вловлює її парфуми в коридорах, ніби минуле відмовляється відступати. На цьому тлі з’являється Єва, яка намагається повернути господареві смак до життя, і з цієї крихкої, майже примарної ситуації виростає дуже тілесна, відверта французька драма 1995 року. Стрічка працює не через події, а через настрій: важкі кімнати, затримані погляди, еротичну напругу і дивне змішання жалоби з бажанням. У кадрі — Draghixa, Julia Channel, Christoph Clark, Maeva та Élodie Chérie; їхня присутність додає фільму не лише чуттєвості, а й тієї самої театральної штучності, яка тут доречна. IMDb дає йому 6.2, і це якраз той випадок, коли цифра мало пояснює враження. «The Perfume of Yvonne» лишає після себе густий, меланхолійний настрій із присмаком спокуси.