Найцікавіше в «Майже герої» — не сама подія, а те, як випадкова зустріч стикає дві зовсім різні внутрішні швидкості: людини, яка вже прожила своє головне, і того, хто лише входить у майбутнє. У цій короткометражній драмі 1999 року Britta Olivia Götz працює не на гучний ефект, а на тонке відчуття моменту, коли доля раптом змінює інтонацію розмови. Стрічка побудована на контрасті віку, досвіду і погляду на час, тому навіть короткий хронометраж не здається обмеженням — навпаки, тут немає нічого зайвого. Hannes Kaetner, Alexander Mazza, Aimee Gneist і Antonio di Mauro існують у кадрі дуже природно, без театральної надмірності, через що історія сприймається майже документально. Це німецьке кіно зосереджене на дрібних жестах, паузах і тих речах, які не проговорюють уголос, але саме вони й змінюють людину. Після перегляду залишається тихий, трохи задумливий настрій із легкою гіркотою.