У Нью-Йорку межа між невдахою і переможцем стирається так легко, що ярлики раптом втрачають сенс. Саме на цій хиткій території побудований документальний фільм Ади Бліґаард Сьобю «Життя як катастрофа» — спостережливий, трохи іронічний і дуже людяний. Режисерка дивиться на Кімберлі та Кевіна не зверхньо і не як на екзотичних диваків, а як на людей, у яких є власна гідність, ритм життя і дивна, вперта харизма. Хтось назвав би їх невдахами, але камера вперто шукає в них інше: внутрішню свободу, вразливість, здатність існувати попри чужі оцінки.
Стрічка 2006 року, знята в Данії, працює не через гучні висновки, а через уважність до деталей і інтонацій. Тут важливі погляди, паузи, міський шум, випадкові жести — усе, з чого складається відчуття справжньої присутності. «American Loser» не нав’язує готової моралі, натомість пропонує придивитися до людей, яких зазвичай не помічають або надто швидко визначають одним словом. Після перегляду лишається тихий, задумливий настрій із легкою гіркотою і теплом.