Найсильніше в «Дитя місяця» не хвороба, а впертість, з якою одна сім’я відмовляється приймати чужий вирок як остаточний. Італійська біографічна драма Gianfranco Albano бере реальну історію Фульвіо Фрізоне — хлопця, народженого з важкою формою спастичної квадриплегії та дистонії, — і дивиться на неї без солодкавості. Тут кожен крок дається через спротив: системі, байдужості, обмеженням тіла, страху за майбутнє. Особливо запам’ятовується постать матері Лючії у виконанні Lunetta Savino. Її сила не показна, без гучних декларацій, зате відчутна в кожній сцені. Поруч — Paride Benassai, Paolo Briguglia, Pino Calabrese, Romina Caruana, і завдяки ансамблю історія звучить не як приватна трагедія, а як жива боротьба за право на голос і гідність. У фільмі 2007 року немає штучного пафосу: він працює через деталі, погляди, виснаження і маленькі перемоги, які важать більше за будь-які промови. Настрій у стрічки світлий, але вистражданий — із тих, що залишають після себе тишу і повагу.