Найцікавіше тут не чаклунство саме по собі, а те, як казка про дорослішання стикається з холодним придворним розрахунком. У «Принці-жабеняті» 2008 року принцесі Софі виповнюється вісімнадцять, і святкування швидко перетворюється на оглядини: король, у якого немає сина, чекає від доньки не романтики, а правильного союзу. На цьому тлі навіть знайома з дитинства казкова деталь із жабою звучить інакше — не як милий атрибут, а як випробування характеру.
Німецька стрічка Franziska Buch рухається м’яко, без поспіху, і саме в цьому її ритмі є свій шарм. Тут багато палацової церемонності, поглядів, недомовленостей і того напівказкового відчуття, коли кожне рішення ніби має вагу обітниці. Sidonie von Krosigk грає Софі без солодкавості: в ній відчувається юність, упертість і бажання не дати вирішити все за неї. Поруч — Friedrich von Thun, Richy Müller, Alexander Merbeth, Marie Luise Stahl, які додають історії потрібної театральності й теплоти.
Це фентезі з мелодраматичним серцем, де важливі не ефекти, а інтонація. Фільм залишає по собі м’який, трохи мрійливий настрій старої європейської казки.