Найцікавіше у «Ваєт» — не сам факт слави художника, а дивний розрив між любов’ю публіки й холодною реакцією частини мистецького середовища. Документальний фільм Glenn Holsten уважно придивляється до постаті Ендрю Ваєта, якого в США знають майже всі, але розуміють, схоже, далеко не до кінця. Його виставки збирали рекордну кількість відвідувачів, тоді як критики роками атакували його роботи, і саме в цьому протиріччі стрічка знаходить свій нерв. Тут важливі не гучні заяви, а інтонація: спокійна, зосереджена, без поспіху. Фільм 2018 року не намагається перетворити художника на недосяжний символ, навпаки — показує, наскільки суперечливим буває шлях митця, якого одночасно обожнюють і заперечують. «Wyeth» працює як уважний погляд на мистецтво, репутацію і те, чому популярність не завжди означає визнання. Після перегляду залишається тихий, задумливий настрій із легкою гіркотою.
