Найсмішніше в «Черговому таті» не сам безлад, а те, як дорослі чоловіки раптом опиняються в реальності, де жоден діловий досвід не рятує від дитячих істерик, фарб на стінах і повного краху планів. Після звільнення Чарлі Гінтон і Філ Райерсон залишаються вдома з дітьми, а згодом наважуються відкрити власний дитячий садок. І тут починається найцікавіше: побутова комедія швидко перетворюється на низку кумедних випробувань, де треба не просто вижити, а ще й довести, що турбота — це не «жіноча справа» і не пункт у резюме.
Едді Мерфі задає фільму легкий, живий ритм, Джефф Гарлін добре працює на контрасті, а Анджеліка Г’юстон додає історії потрібної суворості. Стрічка Стіва Карра 2003 року не ускладнює там, де можна посміятися з повсякденного хаосу, але й не забуває про просту людську теплоту. Це сімейна комедія без зайвої солодкавості: з бешкетними дітьми, втомленими батьками і дуже впізнаваними ситуаціями. Настрій після перегляду — легкий, добрий і трохи бешкетний.