Найприємніше в «Історії Попелюшки» — як стара казка раптом опиняється в реальності початку 2000-х: замість балу тут шкільна вечірка на Геловін, замість феї — випадок і трохи сміливості, а замість кришталевих туфель — листування в інтернеті, яке для Саманти стає єдиним місцем, де вона може бути собою. Удень її життя зовсім не схоже на мрію: мачуха влаштувала з дівчини безкоштовну робочу силу, а дім давно перестав бути безпечним місцем. Саме тому очікування зустрічі з таємничим хлопцем набуває для неї такої ваги.
Фільм Марка Розмана тримається не лише на романтичній лінії, а й на дуже впізнаваному підлітковому відчутті — коли тебе не бачать справжнього. Hilary Duff грає Саманту без зайвої солодкавості, Chad Michael Murray додає історії легкості, а Jennifer Coolidge як мачуха влучно балансує між комедією і карикатурною жорсткістю. Це проста, тепла й трохи наївна стрічка, у якій сімейна казка, мелодрама і шкільна комедія працюють разом. Після перегляду залишається світлий, підбадьорливий настрій.