Найцікавіше в «Шаленій вечірці» — не сама вечірка, а відчуття кінця епохи, яке просочується в кожен кадр. Голлівуд уже заговорив, а герой, комік німого кіно з виразно арбаклівськими рисами, вперто чіпляється за минулу славу й мріє видати ще один великий німий фільм. На цьому нерві James Ivory будує історію, де блиск, алкоголь, образи й відчай існують поруч, майже не маскуючись.
Стрічка 1975 року дивиться не як легка ретро-комедія, а як гіркувата драма про марнославство, страх забуття і людей, які намагаються врятувати себе красивим жестом. James Coco тут особливо доречний: у його персонажі є і кумедна незграбність, і болісна втома людини, що відчуває, як ґрунт іде з-під ніг. Поруч — Raquel Welch, Perry King, Tiffany Bolling, Royal Dano, і вся ця компанія додає вечору потрібної розхитаності.
IMDb у фільму скромний — 5.3, але в ньому є своя цікава інтонація: не про тріумф, а про красивий розпад. Настрій у «Шаленій вечірці» хмільний, нервовий і трохи сумний.