Телевізор тут буквально стає пасткою — і це, мабуть, найкраща ідея, яку можна було вигадати для сатиричної комедії початку 90-х. «Залишайтеся з нами» Пітера Гайамса грається з телевізійною культурою так, ніби перемикає канали в якомусь пекельному кабельному пакеті: кожна нова зупинка дивніша за попередню, а подружжю доводиться не просто бігти вперед, а ще й звикати до правил цього божевільного ефіру. Джон Ріттер і Пем Доубер дуже точно ловлять інтонацію стрічки — без зайвого пафосу, зате з живою реакцією на абсурд, що сиплеться на них щохвилини. У фільмі багато легкої, майже мультяшної фантазії, але вона працює саме тому, що тримається на простому людському страху: що буде, якщо розвага раптом почне керувати тобою. За нинішніх часів ця ідея звучить навіть гостріше, ніж у 1992-му. IMDb дає стрічці 6.3, і це чесний орієнтир: перед нами не велике одкровення, а дотепна, винахідлива пригода з хорошим темпом і дуже впізнаваним духом епохи. Настрій після перегляду — грайливий, трохи хуліганський і напрочуд теплий.