Найсильніше в «У її руках» — не гучні політичні заяви, а відчуття, як небезпека повільно підступає до щоденного життя. Камера кілька років іде поруч із Заріфою Гафарі, яка у 26 стала однією з перших жінок-мерів в Афганістані та наймолодшою на цій посаді. І саме ця близькість робить документальний фільм таким болісно точним: тут важливі не лише новини великого масштабу, а й погляди, паузи, виснаження, потреба триматися, коли країна буквально вислизає з-під ніг.
Стрічка 2022 року, знята у США, не відгороджується сухими фактами. Вона дивиться на історію через одну людину — молоду жінку, яка намагається працювати, говорити вголос і просто вижити в момент, коли майбутнє стає дедалі крихкішим. Заріфа Гафарі тут не символ і не абстрактний образ, а жива присутність у кадрі, з її рішучістю, страхом і втомою. IMDb дає фільму 6.8, вікове обмеження — 13+. Після перегляду лишається важкий, зібраний настрій і дуже людське відчуття близькості до чужої боротьби.