Найцікавіше тут навіть не сам масштаб стадіонного виступу, а те, як Ґабріель Іґлесіас перетворює особисті й подекуди незручні історії на точний, живий стендап без позолоти. У «Пухнастику на стадіоні» він виходить до величезної зали не з образом недосяжної зірки, а з інтонацією людини, яка пам’ятає Лос-Анджелес свого дитинства, власні провали й абсурдні ситуації, що трапляються з популярністю. Серед них — і спроба вимагання, і кумедно-божевільний епізод зі штрафом, який став для нього рекордним просто на сцені. Режисер Manny Rodriguez не заважає головному — ритму живого виступу, реакції публіки, паузам, у яких жарти влучають найсильніше. Поруч із Gabriel Iglesias у кадрі з’являються Martin Moreno та Alfred Robles, але вся енергія вечора, звісно, тримається на харизмі Флаффі. Це не просто концертний запис, а дуже людяний погляд на коміка, який уміє смішити без відчуття штучності. Настрій після фільму легкий, теплий і трохи святковий.