Найболючіше в The Son — не гучні сварки, а ті моменти, коли дорослі щиро намагаються все виправити й щоразу запізнюються на пів кроку. Флоріан Зеллер знімає сімейну драму майже без зовнішніх ефектів, зате з дуже точним відчуттям крихкості дому, де кожне слово може ранити сильніше за мовчання. У Пітера налагоджене життя з новою партнеркою Бет і маленькою дитиною, але поява колишньої дружини Кейт із сином Ніколасом ламає звичний порядок і витягує назовні те, що довго відкладали на потім.
Г’ю Джекман тут особливо стриманий, без звичної для нього сили напоказ, і саме це працює. Ванесса Кірбі та Лора Дерн додають історії нерву й втоми, а Зен МакҐрат робить Ніколаса не «проблемним підлітком», а живою, вразливою людиною, яку дорослі ніяк не можуть по-справжньому почути. Це британсько-французьке кіно 2022 року дивиться не як сімейна сага, а як чесна розмова про провину, любов і безпорадність. Після нього лишається важкий, тихий настрій і довгий післясмак.