Найцікавіше в «Житті Чака» те, як воно перевертає звичне відчуття часу: ніби дивишся не просто історію однієї людини, а саму пам’ять, у якій важливе відкривається не за порядком, а за силою переживання. Майк Фленаган, якого часто асоціюють із темними й тривожними речами, цього разу працює тонше — через фантастику, майже казкові зсуви реальності й дуже земну емоцію. Чарльз Кранц тут не герой у великому сенсі слова, а звичайний чоловік, і саме в цьому ховається нерв фільму. Том Гіддлстон додає образу м’якості й внутрішнього світла, а Джейкоб Тремблей, Benjamin Pajak і Cody Flanagan допомагають відчути різні етапи одного життя без зайвого натиску. Поруч — Chiwetel Ejiofor, чия присутність завжди додає ваги навіть тихим сценам. За коротким формулюванням про три розділи життя стоїть значно більше: роздуми про крихкість світу, випадковість моментів і те, як буденне раптом набуває космічного масштабу. IMDb 7.3 тут виглядає чесно: це стрічка не про ефект, а про післясмак. Настрій у неї світло-меланхолійний, із тих, що залишаються ще на якийсь час після фіналу.