Найцікавіше в «Польових лілеях» — як велика справа народжується майже з нічого: з випадкової зустрічі, впертості й віри, яку не поясниш логікою. У фільмі Ральфа Нелсона пустельний простір не просто тло, а окремий настрій: сухий, простий, мовчазний, і саме на ньому особливо виразно звучать жарти, суперечки та людське тепло. Sidney Poitier грає мандрівного майстра, який опиняється поруч із групою черниць, що мріють про власну каплицю. З цього виростає історія, де комедійні інтонації дуже природно сусідять із драмою характерів. Тут багато тримається на поглядах, паузах і впертій енергії героїв, а Lilia Skala додає стрічці особливої строгості й внутрішнього вогню. Фільм 1963 року зовсім не поспішає, але в цьому його сила: він уважно дивиться на працю, гідність і дивні союзи між людьми, які наче говорять різними мовами, а все одно знаходять спільний ритм. IMDb 7.5 цілком пояснюється після перегляду. Настрій у стрічки світлий, тихий і по-людськи підбадьорливий.