Найцікавіше тут — як Майкл Че спокійним, майже невимушеним тоном заходить на територію, де жарти легко можуть зірватися в незручну тишу. У Michael Che: Shame the Devil він виходить на сцену в Окленді й бере теми, які в чужих руках звучали б як набір провокацій: американський патріотизм, чорношкіре лідерство, ревниві колишні, ведмеді, що гуляють без нагляду, психічне здоров’я. Але Че не форсує ефект і не грає в скандальність заради скандальності — він говорить так, ніби перевіряє кожну думку на міцність просто перед залом.
Це стендап 2021 року, знятий Крістіаном Меркадо, де головний інструмент — не монтаж і не сценічні трюки, а ритм, пауза й уміння Майкла Че дивитися на абсурд американської реальності без зайвого пафосу. Його подача суха, інколи майже відсторонена, і саме тому окремі репліки б’ють точніше. IMDb дає фільму 6.5, і це той випадок, коли варто орієнтуватися не на цифру, а на інтонацію. Настрій тут колючий, іронічний і дуже вечірній — ніби розмова, в якій сміх приходить на пів секунди пізніше, ніж очікуєш.