Найцікавіше тут навіть не те, що це реклама, а як легко вона маскується під маленьке кіно з характером. «Реклама SoftBank» 2008 року, знята Весом Андерсоном у США, працює саме на цій межі: кілька хвилин екранного часу, а відчуття таке, ніби підглянув за окремим, дуже точно зібраним світом. Натхнення Жаком Таті відчувається не як цитата заради цитати, а як спосіб дивитися на побут із легкою іронією, ритмом і увагою до дрібниць. І в цьому короткому форматі Андерсон лишається собою — симетрія, вивірений рух, комічна серйозність у найменших жестах.
Окрема принадність — поява Бреда Пітта. Він тут не просто впізнаване обличчя, а частина цього акуратно сконструйованого жарту, де важить пластика, пауза і сам спосіб перебування в кадрі. IMDb дає стрічці 6.3, і це той випадок, коли цікавіше не оцінювати, а ловити інтонацію. Перед нами короткометражка 16+, яка існує як дотепний експеримент на стику реклами й авторського стилю. Після перегляду лишається легкий, грайливий настрій і усмішка від точно влученої форми.