Найсильніше тут працює не сама знахідка, а те, як одна ДНК-перевірка раптом зрушує з місця роками відкладені запитання про походження, пам’ять і право знати власну історію. «Хто я?» Аманди Ліпіц починається з майже неймовірного збігу: три американські дівчини-підлітки, яких колись удочерили з Китаю, дізнаються через 23andMe, що вони кровні кузини. Далі фільм уважно стежить за Лілі Болкою, Хлої Ліпіц і Сейді Мангельсдорф — за їхнім зближенням, хвилюванням і спробами зрозуміти, що робити з раптово відкритим минулим.
Це документальна робота 2021 року зі США, але дивиться вона дуже особисто, майже як сімейний щоденник, у якому кожна нова деталь має вагу. Тут немає гучних ефектів — лише живі розмови, незручні паузи, поїздки, погляди й емоції, які не сховаєш. Саме тому драматична складова відчувається так гостро. IMDb дає стрічці 7.5, і це той випадок, коли цифра лише натякає на головне: перед нами чесне кіно про втрату, спорідненість і пошук себе. Після перегляду лишається тихий, світлий і трохи щемкий настрій.