Найцікавіше в «Haroun» — відчуття, ніби перед тобою не просто комедія, а дуже особиста розмова, де сміх народжується з точних інтонацій, пауз і спостережень. Французька стрічка 2021 року, знята Seralf Flares, працює не через гучні сюжетні повороти, а через присутність самого Haroun у кадрі. І це якраз той випадок, коли одна людина задає ритм усьому фільму.
Тут немає зайвого шуму: гумор сухий, подекуди стриманий, але влучний. Haroun грає так, ніби не старається сподобатися, і саме ця невимушеність чіпляє найбільше. У фільмі відчувається французька манера дивитися на комедію трохи збоку — без метушні, з легкою іронією та уважністю до деталей. IMDb дає йому 6.2, і це чесно описує враження: не вибуховий атракціон, а спокійна, своєрідна робота з власним темпом і характером.
«Haroun» добре заходить тоді, коли хочеться чогось камерного, з м’яким гумором і живою подачею. Після перегляду лишається настрій легкої усмішки й неквапливого вечора.
