Найцікавіше в «Міжсезонні» — як воно постійно змінює шкіру: то чорно-біле, то кольорове, то майже сценічне, то дуже особисте. Робер Лепаж переніс на екран мотиви своєї п’єси The Seven Branches of the River Ota і зробив не просто екранізацію, а дивну, живу річ, де театр, пам’ять і випадкові зустрічі працюють на рівних. Події стартують у жовтні 1970-го: монреальська акторка Софі, яку грає Anne-Marie Cadieux, опиняється на Всесвітній виставці в Осаці, де бере участь у фарсі Фейдо. Далі історія рухається між сценічною умовністю й внутрішніми зламами, між іронією та втомою дорослого життя. Поруч із Cadieux добре відчуваються Alexis Martin, Marie Gignac, Richard Fréchette та Eric Bernier — акторський ансамбль тут важливий не менше за сюжетні повороти. Це канадське кіно 1998 року не поспішає, зате уважно ловить інтонації, незручні паузи й крихкі стани, коли смішне раптом болить. Настрій у стрічки мінливий: трохи меланхолійний, трохи іронічний, із тихим післясмаком недомовленості.