Найцікавіше в «Майже мрець» — не вигадана інтрига, а саме відчуття часу, яке проступає в кожному кадрі. Це короткометражна документальна стрічка 1908 року, знята в Мексиці Хуаном С. Агіларом, і дивишся її не лише як кіно, а як живий уламок епохи. Назва звучить різко й навіть тривожно, але головна сила тут у самій фактурі раннього екрану: в рухах, ритмі, погляді камери на реальність, яка давно зникла. Такі фільми працюють інакше, ніж сучасне кіно. Вони не пояснюють, не підштовхують до висновків, не прикрашають побачене. Натомість дають рідкісну можливість опинитися поруч із минулим майже без посередників. «Nogales / As Good as Dead» цікаво сприймати і як історичний документ, і як приклад того, яким було кіно на самому початку своєї мови. Стрічка дуже коротка, але в ній є той особливий присмак старих хронік, коли навіть найпростіший момент раптом набуває ваги. Настрій після перегляду — трохи задумливий, трохи музейний, із тихою повагою до самого факту збереженого часу.
