Найцікавіше в «День подяки» — не саме диво, а те, як воно змушує людину зупинитися й подивитися на власне життя без звичних виправдань. Тут фантастичне припущення працює не заради ефекту, а як м’який поштовх до дуже земних висновків: кар’єра, родина, втома, відкладені розмови й відчуття, що все важливе колись буде «потім». Фільм 2010 року, знятий Neill Fearnley, рухається легко, але не порожньо: у ньому є комедійні інтонації, сімейна драма і трохи казкової умовності, яка пасує історії про другий погляд на себе. Daphne Zuniga добре тримає цю тональність — без надриву, зате з живою внутрішньою зміною. Поруч із нею Dan Payne, Gina Holden, Kennedi Clements і Nicolai Giustra додають тепла й відчуття справжнього домашнього хаосу, без якого така історія не працювала б. IMDb 6.4 тут виглядає чесно: це спокійне, людяне кіно не про великі повороти, а про ціну вибору й прості радощі, які легко не помітити. Після перегляду залишається м’який, світлий настрій із присмаком вдячності.