Найцікавіше в «Мадам Діла» — не відверті сцени самі по собі, а те, як стрічка підглядає за інтимністю майже документальним поглядом. Erwin C. Dietrich будує фільм як низку розмов швейцарських пар про їхні стосунки, бажання і межі, після чого камера переходить від слів до дії без жодних прикрас. Першою з’являється пара, де чоловік знімає порно, а дружина грає в його фільмах, і вже цей епізод задає тон усьому, що буде далі: тут важлива не драматургія в класичному сенсі, а сама манера показу — пряма, незручна, місцями майже холодна. У кадрі з’являються Karin Hofmann, Esther Moser, Peggy Markoff, Uschi Karnat і Roman Huber, але сприймається це радше як серія спостережень, ніж як історія з героями, до яких треба прив’язуватися. Фільм 1976 року сьогодні працює ще й як дивний артефакт своєї епохи: швейцарська еротична драма з відчуттям експерименту, де відвертість межує з побутовістю. Настрій у стрічки відсторонений, провокативний і трохи химерний.