Найприємніше в «Джун і Копі» те, як домашній затишок тут народжується не з ідеальної картинки, а з недовіри, ревнощів і повільного звикання одне до одного. Молода пара бере з вулиці собаку, і саме з цього моменту в домі починається маленька емоційна буря: новачок Джун мусить освоїтися поруч із Копі — сімейним пітбулем, який уважно стежить за кожним кроком гостя. У Noviandra Santosa вийшло дуже тепле кіно без зайвого цукру: смішні побутові епізоди, дитяча щирість, кумедні собачі витівки й відчуття, що любов у родині часто проявляється через терпіння. Acha Septriasa і Ryan Delon додають історії м’якості, а присутність дітей робить її ще живішою й природнішою. Це індонезійський сімейний фільм 2021 року, який не женеться за гучними поворотами, зате уважно ловить дрібниці — погляди, звички, образи й примирення. Після перегляду лишається спокійний, світлий настрій.