Найтривожніше в «Бабусиному заповіті» — не таємниця сама по собі, а те, як лагідність і турбота поступово починають звучати як попередження. Це короткий американський горор 2020 року, знятий Cody Larson, який працює не через гучні ефекти, а через дивне відчуття неправильності в цілком домашній обстановці. Молодий герой приїздить до своєї незвично люблячої бабусі без особливого ентузіазму, і вже з перших сцен стає ясно: за цією надмірною ніжністю ховається щось таке, до чого він точно не був готовий.
Формат короткометражки тут лише на користь: історія не розтікається, а швидко стискає простір навколо персонажа. Nick Tucker добре тримає розгубленість і внутрішній спротив, а присутність Carrie Miller додає фільму саме тієї м’якості, від якої стає ще некомфортніше. У кадрі майже немає зайвого, зате є точний ритм, коли побутова сцена раптом набуває моторошного присмаку. «Grandma’s Last Wishes» не намагається вразити масштабом — він б’є ближче, через сімейну близькість, яку тут легко сплутати з пасткою. Після перегляду лишається тихий, липкий неспокій.