Найцікавіше в «Ля Сіґуапа С'ємпре» — не сам ліс і не нічний кемпінг, а відчуття, що чужа таємниця повільно підбирається ближче, поки герої ще вдають, ніби все під контролем. Це короткометражка 2021 року режисерки Monica Moore Suriyage, зроблена на стику фентезі й горору, де особиста історія Milagro раптом набуває майже міфічного відтінку. Вона давно знала, що була всиновлена, але звістка про повну відсутність слідів її біологічних батьків звучить тривожніше, ніж будь-яка страшилка біля вогнища. Поїздка на природу з Девісом мала б заспокоїти, та замість тиші приходить недовіра: що далі, то виразніше видно, що хлопець зовсім не такий простий, як здавався спочатку. У кадрі працює сама невизначеність — короткі погляди, паузи, нічний простір, у якому ніби ховається щось давнє. Cheyenne Washington і Michael Bonini добре тримають цю нервову дистанцію, а решта акторів додають історії потрібної химерності. Стрічка лишає по собі тривожний, трохи лихоманковий настрій.