Найсильніше тут відчувається не сам Париж, а час, який стискається до двох днів і не дає Сулейману права на помилку. Він крутить педалі вулицями міста, розвозить їжу й паралельно намагається підготувати власну історію для співбесіди, від якої залежить його право залишитися у Франції. У цьому нерві й побудована вся стрічка Бориса Лойкіна: буденний маршрут кур’єра раптом стає майже виснажливим випробуванням, де кожна зустріч, кожне запізнення і кожне слово мають вагу.
«Історія Сулеймана» працює завдяки точності деталей і дуже живій присутності Abou Sangare у головній ролі. Поруч із ним — Alpha Oumar Sow, Nina Meurisse, Emmanuel Yovanie та Younoussa Diallo, але саме погляд Сулеймана веде крізь цей тривожний, людяний простір. Французька драма 2024 року не тисне гучними жестами: вона уважно дивиться на вразливість людини, яка мусить переконливо переказати власне життя, ніби від цього життя ще треба заслужити право існувати. Після перегляду лишається глухий, чесний і дуже приземлений настрій.