Найцікавіше в «П'яному майстрі 2» — не самі бійки, а те, як Джекі Чан грає на межі між дисципліною і повним хаосом. Його герой — молодий боєць, якого розриває між волею батька-пацифіста і бажанням втрутитися, коли нахабні чужинці тягнуть руки до цінних артефактів. І саме з цього внутрішнього тертя виростає весь запал фільму.
Стрічка 1994 року з Гонконгу працює на шаленій фізичній енергії: падіння, удари, імпровізація в кадрі — усе поставлено так, що відчуваєш вагу кожного руху. Комедійний ритм тут не збиває екшен, а підкидає йому ще більше життя. Поруч із Jackie Chan у кадрі з'являються Anita Mui, Lung Ti, Felix Wong та Ho-Sung Pak, і кожен додає сценам свій характер — від сімейних суперечок до справжнього вибуху в рукопашних сутичках.
IMDb 7.5 тут виглядає цілком закономірно: фільм не намагається бути поважним, зате чудово знає, як працює тілесний гумор, темп і винахідливий бій. Настрій після перегляду — розкутий, драйвовий і трохи бешкетний.