Найточніше в «Забери мене додому» працює не велика драма, а тиха післявоєнна тріщина, яка проходить крізь звичайне життя. Сільський Нью-Йорк, 1947 рік, будинок, де смерть батька на війні досі відчувається в кожній розмові й паузі. Harriet, яку грає Penelope Ann Miller, намагається втримати родину, поки її діти по-своєму вчаться жити далі. Особливо запам’ятовується Carrie — дівчинка з упертим характером, ближча до хлопчачої компанії, ніж до очікувань дорослих. У цій історії багато не сказано вголос, і саме це чіпляє найбільше.
Режисер Jace Alexander не форсує емоції: стрічка рухається спокійно, уважно придивляючись до побуту, образ і дрібних жестів. Поруч із Penelope Ann Miller у кадрі з’являються Kevin Anderson, David Alan Basche, Ashley Rose та Jane Alexander, і весь акторський склад працює на відчуття родинної правди, без зайвого надриву. Це камерне американське кіно про втрату, дорослішання і ту впертість, з якої люди збирають себе наново. Після перегляду лишається стриманий, трохи меланхолійний настрій.