Найсмішніше в The Auteur Theory те, що тут марнославство молодих режисерів виглядає небезпечнішим за будь-який слешерний ніж. На тлі абсурдного студентського кінофестивалю, де короткометражки здебільшого жахливі, а їхні автори закохані у власну геніальність, починається низка вбивств. І саме ця самозакохана, трохи отруйна атмосфера працює найкраще: фільм Evan Oppenheimer не стільки лякає, скільки підколює весь навколокінематографічний пафос. У кадрі — Alan Cox, Sean Gunn, Daniel Cantor, Armin Shimerman, Dana Lee, і кожен додає історії потрібної химерності. Детективна лінія тут рухається через погляд британського документаліста-початківця, який вирішує розібратися, що відбувається, і завдяки цьому стрічка набуває ще й легкої псевдодокументальної інтонації. Це кіно 1999 року з США не намагається бути гладким чи престижним — навпаки, воно чіпляє дивакуватим ритмом, самоіронією і любов’ю до кінематографічних фріків. Після перегляду лишається настрій саркастичної, трохи хаотичної нічної кіновечірки.