Найприємніше тут те, як кримінальна історія весь час підрізає сама себе жартом — і навпаки. «Переможці й грішники» Саммо Хунга починається з компанії приятелів, які щойно вийшли з в’язниці й намагаються жити без старих схем, але спокій у гонконзькому світі 1983 року довго не триває. Їх затягує у розбірки тріад, і фільм постійно балансує між вуличною метушнею, абсурдними ситуаціями та бійками, поставленими з тією самою фізичною винахідливістю, за яку гонконзьке кіно так цінують.
Саммо Kam-Bo Hung не просто режисерує, а й задає ритм усій компанії на екрані. Поруч — Jackie Chan, John Sham, Richard Ng, Charlie Chin, і саме ця п’ятірка робить стрічку живою: вони сваряться, викручуються, дуріють і раз по раз опиняються не там, де хотіли. Тут багато тілесного гумору, дрібних побутових деталей і легкої зухвалості, яка не дає фільму перетворитися на суворий кримінал. Це ранній гонконзький мікс, де кулаки, випадковості й товариський хаос працюють краще за будь-який пафос. Настрій у стрічки бешкетний, рухливий і дуже заразливий.