Найстрашніше в «Реквіємі» не містика, а те, як повільно стирається межа між хворобою, вірою і страхом, у якому людину виховували роками. Hans-Christian Schmid знімає цю історію майже без жанрових прикрас: без гучних ефектів, без нав’язливих жахів, зате з тривожною близькістю до реальності. Саме тому фільм 2006 року б’є точніше, ніж багато відверто хорорних стрічок.
Молода жінка з епілепсією виривається з-під контролю суворого домашнього світу й намагається почати нове життя в університеті. Але свобода виявляється крихкою, а внутрішній надлом — сильнішим, ніж здавалось. Sandra Hüller грає так, що в кожному погляді відчувається виснаження, сором, надія і відчай водночас. Поруч із нею Burghart Klaußner та Imogen Kogge додають історії ще більше напруги — без крику, майже самими інтонаціями.
«Реквієм» працює як драма про психічний і тілесний біль, але час від часу лякає саме буденністю того, що відбувається. Це німецьке кіно з холодною, стриманою подачею і дуже густим, гнітючим настроєм після фінальних титрів.