Найцікавіше тут не музика сама по собі, а те, як Bono перетворює сцену на місце особистої розмови — про батька, віру, дружбу, славу і ціну, яку за все це доводиться платити. «Боно. Шлях до примирення» — не концерт у звичному сенсі й не суха біографія з датами та архівними вставками. Це камерна, майже сповідальна робота Andrew Dominik, зібрана навколо виступів у Beacon Theatre, де пісні U2 звучать поруч із історіями з життя і раптом відкриваються зовсім інакше. У кадрі є сам Bono, а також музиканти Gemma Doherty, Kate Ellis і Jacknife Lee, які додають цій сценічній формі живого дихання. Стрічка працює одразу в кількох регістрах: як документальний щоденник, як драматична розмова з минулим і як музичний портрет людини, що давно стала символом епохи, але тут говорить без дистанції. Окрема цінність — невидані раніше фрагменти з «Stories of Surrender», які роблять перегляд ще ближчим. Настрій у фільму тихий, щемкий і дуже людяний.