Найцікавіше в «Пастці для привидів» не сама назва, а те, як буденна праця біля холодного узбережжя поступово перетворюється на моральний вузол, який уже не розрубати простим рішенням. Тут море, човни й пастки для лобстерів — не екзотика для фону, а середовище, де помилка, образа чи чужа підлість мають дуже конкретну ціну. Джеймс Ханларіан знімає цю історію без зайвого прикрашання: молодий рибалка опиняється між відчуттям провини, любов’ю та необхідністю обирати, де закінчується вірність і починається компроміс із совістю. Після травми, якої зазнає його дівчина, напруга народжується не з гучних поворотів, а з того, як тиснуть обставини й давній конфлікт із сім’єю конкурентів. У кадрі — Зак Стайнер, Грір Греммер, Sarah Catherine Hook, Тейлор Такахаші та Стівен Огг; актори тримають історію приземленою, без театральних жестів. Це стрічка не про героїзм, а про виснаження, страх і межу, яку легко перейти, коли життя йде шкереберть. Після перегляду лишається солоний, тривожний і трохи гіркий настрій.